Шукати в цьому блозі

Показ дописів із міткою Свято. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Свято. Показати всі дописи

пʼятниця, 22 лютого 2013 р.

День Рідної мови






Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.
Люди говорять різними мовами. Їх нараховується приблизно 6 тисяч. На жаль, філологи застерігають, що у ХХІ столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. А це страшна втрата для людства, бо кожна мова– це геніальний прояв людського духу.
Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, вважає, що мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює світ. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо унікальне бачення світу.
Тож, де і коли народилася традиція святкування Міжнародного дня рідної мови?
Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Тобто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.
Усі ми повинні пам’ятати і дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, його ми не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. І багатство це – наша рідна мова.
При відзначенні дня рідної мови проводяться різноманітні заходи: мовні години, родинні свята: „Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє, збідніє земля назавжди”, бесіди, години спілкування „О, рідна Мовонько, о мово! В тобі від Бога кожне слово”.

неділя, 16 грудня 2012 р.

Андріївські вечорниці!







 
Зима щедра різними народними звичаями та святами – такими, як Катерини, Андрія, Миколая невід’ємною ознакою яких є веселі забави. От 13 грудня одне з найвеселіших так званих «великих» вечорниць – Андріївські, коли молодь влаштовує усілякі ігри та забави. Доброго вечора, рада вітати вас на вечорницях. Саме такими словами ведуча Анжела Зіненко зустрічала гостей на Андріївських вечорницях у бібліотеці села Березівка. За доброю традицією 13 грудня вважається днем пам*яті мученецької смерті одного з дванадцяти апостолів - Хрестовив Андрія Первозваного. Розпочалося святкування з хвилинки історії, бібліотекар повідала як було колись і як зараз проходить це свято  і запросила свіх пройти до світлиці де вже на гостей чекала господиння Дарья Ратушняк. Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої на селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (калету, короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з юнок місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту, примовляючи:
«А ми Калиту місили,
З усіх криниць воду носили;
Як балабушки місили –
З ополонки воду носили…»
На Андріївських вечорницях молодь розважалась, співаючи українських пісень, граючи в ігри, брала участь у конкурсах, частувалась традиційними українськими стравами. Ну і, звичайно, які ж Андріївські вечорниці без парубоцьких забавлянь і жартівливих ворожінь.


четвер, 5 квітня 2012 р.

Берегиня - мати!


6-го березня в бібліотеці пройшов святковий вечір присвячений шановним жінкам. 8 Березня це день, коли в кожному домі звучать ніжні, щирі слова. Кажуть "усе гарне на Землі,  від жінки від її любові  ". Жінка. Це як перші промені весняного сонця пробуджують природу і щирість її люблячого серця, закликають до життя все найблогородніше в людині. Протягом тисячоліть людство складало гімн жінці. Які тільки палкі слова говорять поети - аби уславити, увічнити життєвий подвиг люблячої матері, вірної охорониці домашнього вогнища і ніжної подруги. До уваги присутніх було підготовлено виставку робіт місцевої вишивальниці Мосур Л.М., під назвою "У моєї бабусі руки золоті". Учні школи порадували частівками, гуморесками, запальними танцями. Гурт Березівчанка заспівали чудові пісні про матір, жінку. Атмосфера настрою була чудова. 

вівторок, 15 листопада 2011 р.

Моє село, моя - БЕРЕЗІВКА

17 вересня - відбулося урочисте святкування Дня села Березівки. До будинку культури з самого ранку зійшлися жителі та гості села. З погодою пощастило, в другій половині дня сонечко розпогодилось і подарувало по-справжньому літній і теплий день. Народу зібралося - яблуку ніде було впасти. Зі словами привітання до земляків звернувся сільський голова Володимир Рябоконь, який привітав всіх присутніх зі святом.
У концерті взяли участь кращі номери художньої самодіяльності. Артисти змогли подарувати глядачам чудовий настрій і піднятий дух. Бібліотекар призентувала інформаційно ресурсний центр який було нещодавно заснований при бібліотеці.
А, потім була спартакіада де кожен міг показати свою фізичну підготовку і по старому доброму звичаю всіх частували стравами української кухні.
Свято за відгуками жителів вдалося на славу!